Вище художнє професійне училище №3 м. Івано-Франківська

Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Міні-чат
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Портфоліо вихователя Кріслатої О.П.

Кріслата

Оксана Петрівна

Дата народження – 28 липня 1977 р.

Посада – вихователь

Освіта – вища

Спеціальність за дипломом – соціальний   педагог, викладач

Стаж педагогічної роботи – 15 років

Стаж роботи на даній посаді -15 років

Життєве кредо

        Не той учитель, хто одержав виховання і освіту вчителя, а той, у кого є внутрішня впевненість у тому, хто він є, ким повинен бути, і не може бути іншим.

        

Педагогічне кредо

Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, учень – факел, який треба запалити.

                                                         (Стародавня мудрість)

СПРАВЖНЯ СУТЬ ВИХОВНОЇ РОБОТИ… ПОЛЯГАЄ ЗОВСІМ НЕ УВАШИХ РОЗМОВАХ З УЧНЕМ, НЕ В ПРЯМОМУ ВПЛИВІ НА УЧНЯ, А В ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ УЧНЯ.

                                                                                 А. Макаренко

МЕТА І ЗАВДАННЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ :

1. Виховувати в учнів любов до свого народу, його мови, звичаїв і традицій, зокрема, народних ремесел.

2. Виховувати учнів на принципах християнської моралі.

3. Здійснювати правове виховання молоді, ознайомлювати з правовою відповідальністю, окремими статтями Кримінального кодексу  України.

4. Привчати учнів до систематичного читання преси, перегляду телепередач з наступним обговоренням цих матеріалів

 Інформаційно-пізнавальних годинах.

5. Зміцнювати здоров’я учнів, добиватися сумлінного ставлення до уроків фізичної культури, спортивних секцій, ранкової зарядки.

6. Виховувати повагу до вихователів, викладачів, старших, батьків.

 ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ:

  • Індивідуальний підхід.
  • Диференційований підхід.
  • Врахування вікових особливостей, гармонію інтересів,   потреб і бажань учнів.
  • Самодіяльність  самостійність, відповідальність особистості за свою працю та поведінку.
  • Зв’язок із життям.

 МЕТОДИЧНА  ПРОБЛЕМА:

 Утвердження здорового способу  життя учнівської молоді.

 

Вступ

      Одним із важливих напрямків національного виховання програми «Освіта» (Україна XXI століття) є утворення здорового способу життя, формування особистості, в якій поєднуються духовне багатство, моральна чистота і фізична досконалість.

      Зважаючи на те, що в Україні поширилися процеси депопуляції: погіршився економічний стан, збільшуються вроджені вади здоров’я, а розповсюдження наркоманії та алкоголізму є сприятливим фоном для набуття аморальних вад молоддю, особливого значення набуває процес профілактики вживання наркотичних речовин учнівською молоддю. Піклування про здоров’я нації стає необхідною потребою кожного, хто працює в навчально-виховному закладі.

      Об’єктом освітянського напряму є формування здорового способу життя підлітків, фізичного здоров’я, духовної культури та розширення світогляду.

      Мета. Сформувати в учнівської молоді знання, уміння і навички необхідні для ведення здорового способу життя та просвітницької роботи.

     Завдання. Сформувати несприйнятливість до негативних впливів середовища, допомогти молодим людям повірити в себе, виробити силу волі, oптимізм, твердість характеру, почуття власної гідності, добробуту, милосердя.

Роль соціального добробуту у збереженні і зміцненні  здоров’я                         

       Важливу роль у збереженні й зміцненні здоров’я відіграє рівень соціального благополуччя. Чим він вищий тим менша можливість виникнення факторів, що призводять до захворювання. Відомо, що рушійною силою життєдіяльності людини є потреби. Задоволення будь-яких з них супроводжується позитивними емоціями. Людина, яка немає відхилень у розвитку особистості, вже в підлітковому віці добре усвідомлює зв'язок між своїми діями, задоволення своїх потреб та позитивних емоцій.

       Незадовільні житлово-побутові умови, низький рівень проживання, невпевненість у завтрашньому дні призводить людину до стану постійного внутрішнього напруження, стресу який спричинює порушення діяльності нервової системи, дисбалансу усього організму молодого покоління. Головний чинник який «стимулює» чи навпаки, перешкоджає багатьом формам девіантної поведінки (злочинність, бродяжництво, проституція) - це сім’я. Йдеться про те який характер стосунків між батьками, батьками та дітьми (відчуження або взаєморозуміння), повна чи неповна сім’я.

       Водночас формування здорового психологічного клімату в групі, колективі, культури спілкування, культури міжособистісних взаємин, вироблення соціальної активності, активної життєвої позиції ведуть до запобігання факторів ризику, які спричиняють хвороби, де головним є психосоціальний стрес. Адже стресові стани є стимулюючими факторами в генезисі практично всіх захворювань, відбиваються на розвиткові здатності протистояти різним хворобам, знижують адаптаційні можливості організму. Цим питанням треба приділити належну увагу в усіх навчально-виховних закладах викладачам, особливо вихователям гуртожитків.

       Відомо, що життєвий шлях кожної людини, зокрема, молодої людини, полягає через вибір певного способу життя та діяльності  І тому система по формуванню здорового способу життя потребує врахування того факту , що кожна вікова група має свої притаманні лише їй специфічні особливості розвитку. Зокрема вихователі, працюють з дітьми - підлітками як віковою групою якій необхідно прищеплювати основи культури здоров’я.

       За висловлюванням академіка М. М. Амосова,  «..щоб бути здоровим , потрібні особисті зусилля, постійні та значні. Замінити їх не можна нічим». Ця теза втілюється в узагальнені психологічних установок, які приймає для себе людина, котра бажає мати добре здоров’я:

         - для соматичного, фізичного здоров’я - я можу;

         - для психічного - я хочу;

         - для духовного, морального - я повинен.

      Важливість усвідомлення необхідності подібного ставлення до здоров’я в українському суспільстві має декілька обґрунтувань. Так традиційно серед наших сучасників відчуття здоров’я пов’язується з фізичним станом тіла, але існує недостатнє розуміння важливості насамперед психічної складової здоров’я. Звичайно, у реальному житті емоційна  (психологічна) складова здоров’я підростаючого покоління недооцінюється. Дослідження, проведені Українським інститутом соціальних  досліджень  в межах проекту «Молодь за здоров’я» показали, що часто найбільше чинять негативний вплив на психічну складову здоров’я підлітків учителі та батьки. Вони не розуміють, яким чином моральний тиск, приниження, покарання незадовільно впливають на загальний стан здоров’я, поширення захворювань кишково-шлункового тракту, центральної нервової системи, на розвиток особистості взагалі.

Процес формування здорового способу життя

       Виховна робота з формування здорового способу життя ставить за мету досягнути змін у поведінці, що є результатом різноманітних цілеспрямованих дій. Процес формування здорового способу життя поки що недостатньо вивчено світовою наукою. Але встановлено, що зв'язок між знанням ( або інформацією) про ризики для здоров'я, які надають освітні, навчальні, пропагандистські проекти і програми та планова соціально - виховна робота, й поведінкою людини зовсім не є безпосереднім, інколи він узагалі відсутній. Більше того, наявність достатнього обсягу знань абсолютно не гарантує бажаної поведінки. Наприклад, відомим є факт, що найбільш поінформовані з питань шкоди нікотину є люди, котрі курять, а щодо впливу наркотиків на організм людини є особи, що вживають їх.

       Змінити обсяг знань відносно легко, змінити ставлення важче, та й це рідко відбивається на поведінці людини.

       Знання. Оволодіння знаннями є вагомим результатом копіткої педагогічної роботи, оскільки це виробляє в учня прогнозоване ставлення і стає необхідною умовою для подальшого формування у нього здорової поведінки. Знання можуть впливати на ставлення і поведінку людей, які цікавляться проблемою здоров'я, можуть ніяк не впливати на тих, хто не зацікавлений у цьому.

      Усвідомлення. Люди можуть по-різному усвідомлювати проблеми, що стосуються здоров'я, та шляхи їх вирішення. Вони можуть усвідомлювати проблеми, пов'язані зі здоров'ям інших, але не усвідомлювати своїх власних. Усвідомлення проблеми є важливою умовою для того, щоб людина прийняла рішення стосовно власної поведінки у формуванні навичок здорового способу життя.

      Ставлення. Ставлення може відігравати важливу роль у зміні поведінки. Хоча відомо, що прояв деякого ставлення може бути неістотним і не впливати на зміни у поведінці людини. Наприклад, навіть при сформованості позитивного ставлення до контрацептивів молодь може не використовувати їх, якщо вони недоступні. Ставлення людини до здоров’я може впливати як на пошук інформації про здоров'я, так і на її поведінку, спрямовану на зміцнення, здоров'я. Набуття знань може ефективно змінювати ставлення людини до здоров'я, особливо, коли вплив супроводжується особистими інструкціями.

        Упевненість у спроможності змінювати власну поведінку є важливим чинником у виборі й підтримці людиною поведінки спрямованої на вироблення навичок здорового способу життя.

Існує декілька шляхів зміцнення упевненості в здатності змінювати свою поведінку:

         -  пробудження інтересу до здорового способу життя;

         -  формування умінь, необхідних для зміцнення зорієнтованої    

            на збереження здоров’я поведінки;

  • заохочення тимчасової (пробної) здорової поведінки.

         Навички та вміння. Здоровий спосіб життя потребує наявності значної кількості пізнавальних, соціальних і поведінкових умінь. Наприклад, зміна дієти вимагає пізнавальних умінь, щоб визначати, яку їжу чи інгредієнти не слід (вживати, соціальних умінь, аби протистояти тискові сім’ї, їсти нездорову їжу і поведінкових вмінь, які спонукають до приготування здорової їжі.

        Поведінка. Зміна поведінки є наслідком довготривалих попередніх змін. Теорія педагогічного навчання пропонує використовувати моделювання, формування вмінь, активне залучення аудиторії до активних дій і безперервність зворотного ефекту та його поширення, щоб забезпечити довготривалу зміну в поведінці людини.

        Тобто процес формування здорового способу життя не є лінійним. Про це повинні знати педагоги, які здійснюють планову роботу з формування здорового життя чи реалізують тематичні ефекти. У кожній конкретній роботі мають бути очікуванні результати - те, чого організатори мають досягнути. Ці очікуванні результати мають бути реальними. Якщо організовується відео - лекторій, то малоймовірно, що його учасники змінять свою поведінку, важливо, щоб вони, як мінімум, оволоділи знаннями. Реальні очікувані результати дозволять правильно планувати педагогічно - виховну роботу, зробити її багаторівневою та комплексною, щоб впливати на спосіб життя.

Засоби  впливу на формування здорового способу життя

        Здоров’я – це перша й найважливіша потреба людини, яка визначає його здатність до праці та забезпечує гармонійний розвиток особистості. Здоровий спосіб життя – це раціонально організований, активний, трудовий, загартовуючий та в той же час захищаючий від впливу навколишнього середовища спосіб життя, який дозволяє до глибокої старості зберігати моральне, психічне й фізичне здоров’я. Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я „здоров’я – це стан фізичного духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів”.

       Формування здорового способу життя залежить тільки від нас самих, наших переваг, переконань та світогляду, є головним важелем первинної профілактики в укріпленні здоров’я населення через зміну стилю та укладу життя, його оздоровлення з використанням гігієнічних знань для подолання шкідливих звичок, гіподинамії та несприятливих сторін життя, пов’язаних з різноманітними ситуаціями.

       Таким чином, під здоровим способом життя слід розуміти типові форми та способи повсякденної життєдіяльності людини, які укріплюють та удосконалюють резервні можливості організму, забезпечуючи тим самим успішне виконання своїх соціальних й професійних функцій, незалежно від політичних, економічних та соціально-психологічних ситуацій.

      Для того щоб коригувати поведінку конкретного індивіда, існують різні засоби впливу. Вплив на поведінку особистості здійснюється на чотирьох рівнях: індивідуальному, груповому, рівні окремої організації (закладу, установи), рівні суспільства (громади).

       Індивідуальний та груповий рівні включають сім'ю та ровесників, організаційний рівень - школу, позашкільні заклади, заклади профтехосвіти.

       Метою впливу педагогічних проектів формування здорового способу життя на індивідуальному рівні є досягнення необхідних змін щодо: усвідомлення, знань, ставлення, само дієвості, уміння змінити поведінку, власне поведінки.

       Прямий вплив на стан здоров'я молодого покоління має їхня взаємодія у межах групи. Вважається, що одним з механізмів впливу є заохочення молоді до здорового способу життя, наприклад, у сім’ї або групі ровесників.

       Поширеним засобом у формуванні здорового способу життя є розробка проектів, спрямованих на поліпшення здоров'я на рівні організації. Об’єктами впливу таких проектів є школи, інтернати, училища та інші виховні заклади.

      Для ефективно функціонуючої системи виховної роботи, спрямованої на формування способу життя учнівської молоді, націленої на покращення здоров’я, необхідна всебічно продумана організація контролю та керівництва закладу освіти. Питання контролю та керівництва виховною роботою по охороні здоров’я та формуванню здорового способу життя повинні входити в перспективне річне планування роботи закладу освіти, а також можуть виступати у вигляді складової частини навчальних програм.

        Планування діяльності по контролю та організації системи формування здорового способу життя повинно охоплювати всі види та форми життєдіяльності закладу освіти, його взаємодії з соціальним середовищем.

      Постановка цілей та задач охорони здоров’я учнівської молоді та виховання здорового способу життя повинна передбачати:

-  створення в навчальному закладі освіти середовища, що сприятливо впливає на здоров’я та формування здорового способу життя учнів;

-  формування знань про здоров’я, про фактори, що сприятливо впливають на здоров’я, про значення здоров’я для успішної навчальної та професійної діяльності, потреби піклуватись про своє здоров’я;

-  формування вмінь складати правильний режим дня;

- навчання самоконтролю, самооцінці, взаємооцінці, саморегуляції здоров’я;

- знання взаємозв’язку компонентів здоров’я, принципів здорового способу життя;

-  уяви про відповідальність людини за своє здоров’я;

-  знання вікових особливостей фізичного і психічного розвитку здоров’я;

-  знання визначення імунітету, способи підвищення імунітету;

-  володіння методами самовиховання навичок здорового способу життя;

- вміння здійснювати саморегуляцію в різних видах діяльності, а також у кризових  ситуаціях;

- вміння здійснювати самоспостереження за своїм здоров’ям;

-знати про негативний вплив на здоров’я шкідливих звичок (п’янства, паління, наркоманії, токсикоманії);

- вміння протистояти шкідливим звичкам;

- володіти знаннями про основи раціонального харчування;

- знання про сприятливий вплив фізичної культури та спорту на здоров’я молодої людини;

- наявність звички до занять фізичною культурою та спортом;

- володіння навичками самооздоровлення;

- залучення батьків до активної роботи по формуванню здорового способу життя.

       Творча позиція вихователя спрямована не на зміну, а на розвиток особистості молодої людини, тобто його виховання. Творчість учня повинна бути спрямованою на зміну середовища навколо себе, творчість педагога - на формування здорового способу життя та розвиток молоді . Позиція педагога повинна бути творчістю у двох планах: в плані готовності перейти до нового способу взаємодії з учнями та в плані готовності підтримувати безперервну перебудову вихованцями свого досвіду.

       Позаурочна діяльність спрямована на формування здорового способу життя, розвиток фізичної культури і спорту, надає можливості для самореалізації молодої людини. Це участь в роботі спортивних секцій, клубів, творчих об’єднань, конкурсах, змаганнях та інше. Власне ця діяльність має найбільший ступінь свободи в рішенні проблеми збереження здоров’я та формуванні навичок здорового способу життя. Власне в цій діяльності виникає більш тісне міжособистісне неформальне спілкування учнів, викладачів, керівництва закладу освіти. Крім методичного рішення проблеми, стоїть більш важлива задача: навчальний та виховний процеси, фактично роз’єднані раніше, повинні набути цілісну єдність, в якому буде розвиватись творчий потенціал суб’єктів навчально-виховного процесу. Отже, виникає питання про пошуки механізму такої інтеграції.

      Сучасна молодь відчуває дефіцит в знаннях відносно формування, збереження та укріплення особистого здоров’я, в якісних консультативних послугах спеціалістів в області медицини, родинного виховання, психології взаємовідносин з однолітками, батьками, в профілактиці поведінкових хвороб  (алкоголізм, наркоманія, паління, токсикоманія). В цій ситуації заклади освіти, державні структури, громадські організації в наскрізній системі повинні спрямовувати зусилля у наданні допомоги молоді.

        При існуючій системі виховної роботи необхідно, насамперед, зробити акцент на участь органів учнівського самоврядування, громадських молодіжних організацій в роботі по формуванню здорового способу життя учнівської молоді, розвитку фізичного виховання та спорту  у навчальних закладах освіти, профілактиці шкідливих звичок.

      На рівні суспільства чинниками впливу на формування здорового способу життя є загальноприйняті в певному суспільстві соціальні норми поведінки громадська думка, закони і політика, фізичне та інформаційне середовище. Вони пов’язані з колективними цінностями, нормами взаємодії і поведінки, ставленнями, очікуваннями, поглядами більшості членів суспільства, взагалі рівнем розвитку засобів виробництва, економічної, культурної, соціальної сфери.

Навчальний заклад - центр формування культури  здоров’я

        Загально відомо, що для збереження й зміцнення здоров’я необхідні рухова активність, повноцінне харчування,  додержання режиму дня, відсутність шкідливих звичок. Але додержують цих правил одиниці. Це свідчить про низький рівень культури населення. Змушувати людину вести здоровий спосіб життя неможливо, але прищеплювати, виховувати культуру здоров’я необхідно. Саме навчальний заклад, незалежно від його спрямованості, є тим центром, де формування культури здоров’я, валеологічного світогляду учнівської молоді - майбутніх фахівців, керівників виробництв, працівників науково-дослідних інститутів, педагогів є першочерговою справою. Людина з вищою освітою, яка має високий рівень культури здоров’я, є пропагандистом здорового способу життя, власним прикладом доводячи дієвість здобутих знань і вмінь.

         Від уміння педагога, вихователя адаптувати для сприймання дітьми й підлітками здобутих знань, багато в чому залежить стан їх здоров’я .

        Запобігання стресам, депресіям, алкоголізму, СНІДу, венеричним захворюванням, профілактика наркоманії і токсикоманії, пропаганда здорового способу життя вимагають не тільки сучасних наукових знань, а й глибокого розуміння та практичного опанування сучасними формами і методиками просвітницької діяльності. Разом із тим проблема здорового способу життя зумовлена процесами глибокої трансформації та перетворень, які відбуваються в сучасному українському суспільстві. Психологічна напруга, нестабільність, апатія, цинізм - основні чинники, що ведуть до нездорової поведінки . Тому сьогодні існує гостра потреба педагогічного осмислення та аналізу системи формування здорового способу життя.

      Важливими факторами,  що впливають на вибір форм і методів роботи з підлітками є вікові особливості сприйняття ними інформації, авторитет різних референтних груп, що впливають на свідомість і поведінку залежно від віку молодої людини.

        Характер підлітка потребує зміни засобів впливу на формування особистості. У цьому віці група ровесників є тим безпосереднім соціальним мікросередовищем, без якого він не може обійтися. У групі, рівним за соціальним статусом підлітки знаходять певний емоційний контакт і розуміння, оскільки членів групи хвилюють одні й ті ж або близькі проблеми. Серед ровесників підліток має можливість утверджувати своє «Я» шляхом демонстрації особистісних якостей у своїй діяльності, проявляючи себе серед собі подібних.

         Враховуючи особливості юнаків та дівчат виховні заходи, спрямовані на формування здорового способу життя, мають перш за все впливати на формування групової свідомості шляхом індивідуальної та групової роботи з підлітками. З цією метою вихователі, в гуртожитку організовують тижні здоров’я, спортивні змагання між поверхами: «Козацькі забави», проводиться ранкова зарядка, учні займаються індивідуально в спортзалі. Проводять цикл заходів з пропаганди здорового способу життя: «Шкідливий вплив алкоголю, нікотину, наркотичних препаратів на організм молодої людини» та інше. Беруть до уваги сьогоднішні запити молоді і стараються працювати на перспективу.

        Співпрацюють з батьками і вчителями, кураторами груп. Одним із питань такої діяльності, окрім інформування щодо здорового способу життя, профілактики негативних звичок стараються налагоджувати взаєморозуміння між дорослими і підлітками, готовність і вміння дорослих спілкуватися з ними, обговорювати проблеми, що останніх турбують. Також прищеплюють й розвивають в учнів уміння та навички громадської активності щодо розв’язання питань здоров’я, розвивають бажання та вміння допомагати членам сім’ї, найближчому оточенню, громаді тощо. З метою раціонального використання часу в гуртожитку вихователі забезпечують дотримання відповідного режиму дня. З учнями проводиться громадська робота, різні творчі і любительські заняття, відвідування театрів та інших культурних закладів міста, організовують різноманітні види відпочинку і розваг. Звичайно, деякі види діяльності учнів у вільний час спланувати не можливо,  але більшість з них планувати можна і необхідно, причому проводити їх так, щоб вони викликали живий інтерес і активну участь у них юнаків та дівчат. Адже знання і навички, отримані підлітками у вільний час, реалізуються у навчальній, громадській діяльності.

        Часто кажуть, що у кожної людини є дві дороги. Перша вузька, безводна, засіяна грудками, повна небезпек. Тільки наприкінці вона стає рівною,  з родючими садами. Друга дорога - поросла квітами, сповнена насолод, а на при кінці стає кам’янистою, небезпечною. Якою дорогою підуть наші діти, що оберуть у житті, в певній мірі залежить і від вчителів - вихователів.

Використана література

- Єлиць В.В. Психологічна характеристика учнівського колективу, як об’єкт управління в системі виховання.— Луганськ: Пед. Кабінет.

- Скороход В. Формування культури здоров’я молоді через освіту // Основи здоров’я і фізична культура . - 2007 р. - № ll.-c.l-3.

- Формування здорового способу життя / Яременко та інші.- К., 2000о.- с. 169-216.

- Олійник І.В. На допомогу класному керівнику. - Тернопіль: навчальна книга - Богдан, 2000. - с. 53.

 

Сценарій виховного заходу "ОЙ РАДУЙСЯ, ЗЕМЛЕ!"

Наші будні та свята

 

Козацькі забави   

На прощі  у Погоні